Фізхвилинка на уроках української мови та літератури

Урок української мови в 6 класі

Тема. Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники – назви істот і неістот (повторення). Іменники загальні й власні, конкретні та абстрактні. Збірні іменники.

Мета. повторити знання учнів з теми "Іменник як частина мови", навчити розрізняти іменники абстрактні/конкретні, власні/загальні, істоти/неістоти; розвивати логічне мислення, творчу уяву, культуру усного мовлення, уміння правильно висловлювати свої думки; розвивати комунікаційну компетенцію; формувати в учнів навички співробітництва, культуру спілкування, прищеплювати  бажання удосконалювати себе; виховувати любов і повагу до рідної мови, повагу один до  одного.

Обладнання: комп’ютерна презентація, підручник української мови он-лайн, відеозапис фізхвилинки, роздатковий матеріал.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

1. Організаційний момент. Створення психологічного настрою.

Доброго дня, діти!

Подивіться, будь ласка, на мене. Покажіть свій гарний настрій (посмішка).

Подивіться один на одного, посміхніться до однокласників, покажіть, які ви раді їх бачити. Ми з вами одна команда, тільки працюючи разом, злагоджено, ми досягнемо успіху.

Сідайте, будь ласка.

Хто відсутній?

На наступних уроках та в позаурочний час ми з вами повинні будемо допомогти їм опанувати пропущений матеріал.

2. Актуалізація опорних знань.

Відповіді на питання.

Учитель торкається рук дитини: Що ти відчуваєш? (дотик, тепло)

Учора ви гралися в сніжки на подвір’ї школи. Коли брали сніг у руки, ліпили сніжки, коли сніг падав за комір, що відчували? (холод)

Подивіться у вікно, що ви бачите? (сніг, зима)

Озирнися навколо, кого ти бачиш? (дівчаток, хлопчиків, однокласників).

Діти, до якої частини мови належать слова, які ви використовували, відповідаючи на питання? (іменник).

3. Мотивація навчальної діяльності

Як ми побачили, слова-іменники називають усі предмети, що нас оточують. Вони і в приміщенні, і надворі. Тому ми з вами повинні навчитися правильно вживати в мовленні цю частину мови.

А ми вже знайомі з цією частиною мови? (так)

А як ви вважаєте, навіщо нам знову до неї повертатися, якщо і так все знаємо?

Правильно, ми повинні пригадати наші знання, повторити, систематизувати, а потім рухатися далі. Тобто поглибити, зміцнити.

4. Оголошення теми, мети уроку

Отже, тема нашого уроку: Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники – назви істот і неістот (повторення). Іменники загальні й власні, конкретні та абстрактні. Збірні іменники. (слайд)

Чого ми навчимося?

Мета уроку (слайд).

І, безумовно, результатом нашої діяльності будуть, як і завжди, бали, здобуті у процесі навчання.

5. Спостереження над мовним матеріалом.

Що ми вже знаємо про іменник? 

Добре, а тепер порівняймо, що нам про це говорить підручник (читаємо).

Чи все ми з вами пам’ятаємо? А що призабули?

6. Вибірковий диктант

Гаразд, а тепер гра «Лови іменник!» Зараз дізнаємося, хто як пригадав іменник. Виберіть і випишіть з речень, які я прочитаю, тільки іменники.

Чи ти задумувавсь, відкіль оті
у нашій мові злитки золоті?
Як намистини, диво калинове –
частини мови!

Який співець, поет, який письменник
уперше слово вигадав – іменник?
Іменник! Він узяв собі на плечі
велике діло – визначати речі.

Взаємоперевірка (слайд) 2 бали.

7. Опрацювання нового матеріалу за підручником с. 80. (слайд «Органи чуття людини»)

8. Фізхвилинка. «Україно, ми твоя надія»

9. Закріплення нового матеріалу

9.1. Робота в групах.

А тепер ми попрацюємо в групах. Кожна група отримує листа від іменника.

1 група відділяє конктретні іменники від абстрактних, 2 група – загальні назви від власних, 3 група – істоти від неістот, 4 група – самостійно добирає по три іменники конкретні, абстрактні, власні назви, загальні назви, назви істот, неістот. Робимо записи в зошитах. На завдання – 5 хвилин. По закінченні кожна група виступає, інші – аналізують виступ.

Пригадаймо правила роботи в групі (слайд).

Завдання 1 групи. Хлопець, квасоля, килим, річка, молоко, полотно, деревина, берег, слуга, степ, місяць, урок, щирість, ясність, патріотизм, сон, тиша, любов.

Завдання 2 групи. Світлана, Любомир, Надія, Тернопіль, Кавказ, магазин, місто, гори, парта, Україна, кінотеатр «Перемога», річка Дніпро, село Вербівка, Київ, Різдво.

Завдання 3  групи.     Узлісся, місяць, мудрість, клімат, зав’язь, компас, дівчина, лікар,  моряк, чистота, глибина, тюлень, турист, студент, параграф,  дятел, сад.

Перевірка виконання роботи в групах.

9.2. Виконання вправи 194. Утворити спільнокореневі збірні іменники.

Птах - птаство, козак - козацтво, учень - учнівство, юнак - юнацтво, товариш - товариство, комаха - комашня, ворон - вороння, віти - віття, малюк - малеча, діти - дітвора.

У яки стилях доречне вживання утворених слів?

Утворіть речення з одним словом.

9.3. Записати речення під диктовку. (резервне) Визначити іменники. Вказати їх належність до конкретних/абстрактних, власних/загальних, істот/неістот.

Патріотизм починається зі ставлення до своєї мови. Поняття рідної мови виступає поряд з поняттям рідного дому, батьківської хати,        материнського тепла.

9.4. «Лови помилку» (слайд)

Карпати – це іменник-загальна назва.

Совість – це іменник-конкретна назва.

Шостий – це іменник.

Парта – це істота.

9.5. Асоціативний кущ

Дібрати іменники-асоціації до слів мама, батьківщина.

10. Підсумок уроку.

10.1. Учні задають запитання за темою уроку.

10.2. «Зразкова відповідь». Узагальніть знання про іменник за допомогою схеми (слайд)

10.3. Ми ставили перед собою мету. Чи досягли її?

10.4. Виставлення оцінок.

11. Домашнє завдання. Вивчити теоретичний матеріал с. 80, вправа 191, 196 (на вибір)

12. Отже, ми добре попрацювали, багато нового взнали. Наш гарний настрій став ще кращим. Тож нехай це яскраве лагідне сонечко обігріває наші родини та дарує мир нашій батьківщині. 

Конспект уроку української мови в 5 класі 

(фрагмент)

ТЕМА. Значення мови в житті суспільства. Українська мова — державна мова України.
 МЕТА: забезпечити усвідомлення учнями значення мови як основного засобу спілкування, формування думки й пізнання; усвідомлення значення державної мови для зміцнення української державності; сприяти формуванню патріотичних почуттів та любові до рідної мови; формувати комунітивну, загальнокультурну, соціальну компетентності.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Хід уроку
Слово вчителя.
Діти, сьогодні на уроці ми будемо говорити… А про що – це ви відкриєте самі. Кожен з вас успішно навчався 4 роки і має певний запас знань. Я пропоную вам попрацювати в групах і розгадати кросворд (на картках). Впоравшись із завданням, у  виділених клітинках ви прочитаєте тему нашого уроку.
Розв’язування кросворду, у виділених клітинках учні читають слово «мова».
Учитель. Отже, ви дуже швидко і правильно впоралися з завданням, бо працювали в командах і кожен висловлював власну думку. А які асоціації виникають у вас, коли вимовляється слово «мова»?
Створення асоціативного куща «Мова».
 Учитель. Дійсно, людська мова - це диво! Вона дає можливість людині чути, сприймати, думати, говорити. Без мови неможливе життя людей. Мова – це шлях, яким людина йде від колиски до усвідомлення себе громадянином. Її потрібно не лише любити, а й берегти, вивчати і знати. Віками народ витворював собі мову. Від звука, слова – до пісні. Триста тисяч пісень склала Україна українською мовою. Серед них – світові шедеври. Українське слово зажило визнання і шани серед близьких і далеких народів. Україна створила мистецтво визнане в усьому світі.
Рідній мові присвячено чимало віршів. Дуже часто поети висловлюють в них своє вболівання за її долю. Люди спілкуються між собою, передають знання наступним поколінням, користуючись спеціальними мовними знаками – словами, реченнями. Наприклад, переходячи вулицю, ми на слова “Обережно! Машина!” реагуємо так само як і на знак – червоний колір світлофора. Але не тільки в таких ситуаціях слово, речення виступають знаками. Кожне слово є знаком, де б воно не вживалося. Зустрілося, наприклад, у тексті слово дружба, і ми вже знаємо, що йдеться про людські стосунки, про спільність інтересів, довір’я, відданість. Слово будинок є сигналом того, що йдеться про споруду, яка призначена для житла. Почувши речення “Надворі мороз”, ми згадуємо про теплий одяг, отже, прореагуємо на мовний знак. Але цей знак зрозумілий лише для тих, хто володіє українською мовою, бо в інших мовах той самий зміст передається іншими засобами, іншими знаками. Це свідчить про те, що мовні знаки є умовними.
Ми не можемо сказати, чому дерево названо деревом, або певні стосунки між людьми – дружбою. Між звучанням слова і тим що воно позначає, немає безпосереднього прямого зв’язку. З цього погляду мовний знак є довільним. Але така довільність, умовність мовних знаків зовсім не означає, що люди для спілкування вибирають будь-які знаки і по-своєму змінюють їх. Щоб мова виконувала роль головного засобу спілкування, щоб нею передавалися набуті людьми знання, її знаки повинні бути постійними, усталеними, всім зрозумілими. Українською мовою можна висловити і найскладніші наукові поняття.
Кожна освічена людина повинна знати свою мову, вміти правильно, без помилок, написати власне ім’я та імена дорогих їй людей.
Протягом наступних 5 років ми з вами наполегливо вивчатимемо українську мову, мову Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка… Ми поглибимо ті знання, які ви здобули в початковій ланці, а також дізнаємося багато нового.
Протягом нашого з вами навчання діятимуть певні правила, яких я б хотіла, щоб ви дотримувалися:
1. Висловлювати власні думки потрібно! Кожен має право висловити те, що він думає.
2. Не слід боятися помилитися: не помиляється тільки той, хто нічого не робить.
3. Ми з вами працюємо в команді, ми – рівноправні, тому прислухаємося один до одного.
4. Учитель – це людина, тому він може помилитися і теж має на це право.
Отже, ми разом вирушаємо в далеку й нелегку путь, яку подолаємо завдяки докладеним зусиллям і єдності нашої команди.

У наведеному фрагменті уроку (мотиваційний етап) використано ситуацію «загальна радість», прийом «емоційне поглажування», увага сконцентрована на минулих успіхах кожного учня, зроблено акцент на командному настрої, продемонстрована віра в учнів і в тому, що мета навчання буде досягнута. Усе це налаштовує учнів на позитивний настрій, додає упевненості в своїх силах, створює командний дух та атмосферу довіри, співпраці. Особливо важливо це в п’ятому класі у період адаптації учнів до навчання в середній ланці.

Оптимальне поєднання технологій, форм та методів навчання українській мові й літературі як запорука успішного оволодіння учнями навчальної компетентності

Стрімкі зміни, які відбуваються в усіх галузях сучасного суспільства, не можуть залишати без зміни освітні процеси, бо саме освіта лежить в основі підготовки фахівця для будь-якої галузі. Відповідно до вимог суспільства, державного замовлення змінюються стандарти освіти, навчальні програми, але найголовніше, що повинно змінитися – це підходи до навчання, навчальні методики.
У Державному стандарті базової і повної середньої освіти закладений триєдиний підхід до  шкільної освіти: особистісно зорієнтований, компетентнісний та діяльнісний, а також зазначено, що метою освітньої галузі «Мови і літератури» є розвиток творчої особистості, формування в неї гуманістичного світогляду, національної свідомості, високої моралі, активної громадянської позиції.
Які ж технології, форми та методи навчання українській мові та літературі має застосовувати сучасний вчитель, аби його учні стали компетентними, упевнено володіли знаннями, навичками, та, що найголовніше, могли застосувати цю компетентність у повсякденному житті?
Актуальність висвітлюваної теми полягає у принципових змінах, що відбуваються в системі загальної середньої освіти України, у впровадженні педагогічної інновації як якісної зміни педагогічної та методичної практики. У зазначеному контексті в Національній доктрині розвитку освіти наголошується на необхідності створення відповідних умов розвитку і саморозвитку кожної особистості, формування покоління, здатного навчатися упродовж усього життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства. Саме тому виникає потреба у пошуку нових підходів, форм і змісту педагогічної діяльності вчителів, що, в свою чергу, потребує їхньої високої професійної підготовки.
Впровадження ефективних технологій у навчально-виховний процес спрямоване на розв’язання завдань, висунутих суспільством перед школою у Законі України «Про освіту»,  Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття»), нових Державних стандартах початкової загальної освіти, базової та повної загальної середньої освіти. Цей процес побудований на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного підходів до навчання, об’єктивно відповідає і соціальним очікуванням, і інтересам учасників освітнього процесу. Таким чином, реалізація проблеми запровадження ефективних технологій, форм, методів навчання українській мові та літературі має особливу практичну значущість та дозволяє досягти нової якості освіти.
Метою роботи є розкриття змісту й технології навчання українській мові та літературі в середній та старшій ланках загальноосвітньої школи, необхідність упровадження ефективних методик у процес навчання.
Для досягнення мети були поставлені завдання:
• розкрити сутність методики навчання українській мові та літературі шляхом упровадження ефективного поєднання технологій, форм та методів;
• розробити технологію впровадження методики;
• науково обґрунтувати залежність результативності навчання учнів від застосованих методів навчання.
Об’єктом дослідження є учні 9 класу Соледарської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 14.
Предметом дослідження є питання про організацію системи навчання учнів українській мові та літературі.
Відповідно до мети та завдань були використані загальнонаукові методи та прийоми дослідження: емпіричний, логічного та системного аналізу, синтезу, дедукції, моделювання, структурно-функціональний аналіз (систематизація та аналіз документів, положень, інструкцій), аналіз існуючої методичної літератури з досліджуваної проблеми.
У теоретичну основу роботи покладено праці: з питання загальної педагогіки Ю.К.Бабанського, В.В.Кумаріна, А.С.Макаренка, Л.Ф.Колеснікова, М.М.Поташника, В.А.Сухомлинского, масового інноваційного руху - А.Я.Найна; при аналізі технології інтерактивного навчання – О.Пометун, Л.Пироженко, Л.Суворової, технології особистісно зорієнтованого навчання Н.Гузик, Л.Баранецької,  технології створення ситуації успіху – О.Бєлкіна, О.Пєхоти, технології використання інформаційно-комунікаційних засобів навчання – Н.Морзе, В.Шолохович.
Обґрунтованість висновків та розроблених пропозицій забезпечувалася системним підходом при розв’язанні поставлених завдань та аналізом усього комплексу питань удосконалення навчально-виховного процесу, обговорення основних положень роботи на засіданні методичної ради Соледарської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 14 Артемівської міської ради Донецької області, на курсах підвищення кваліфікації директорів шкіл, які викладають предмети суспільно-гуманітарного циклу, у вересні 2013 року.
Аналізуючи методичну та наукову літературу з досліджуваної проблеми, доходимо висновку, що використання ефективних технологій у навчально-виховному процесі привертає увагу багатьох учених і педагогів.
Зокрема, С. Кашлєв обґрунтував інтерактивне навчання, як інноваційне педагогічне явище, О. Пометун опублікувала «Енциклопедію інтерактивного навчання» та велику кількість робіт з даної проблеми, М. Кларін розглядав інтерактивне навчання як інструмент освоєння нового досвіду. Теоретичний і дидактичний аспекти інтерактивних технологій навчання вже достатньо розроблені та висвітлені в роботах М. Башмакова, В. Беспалька, Л.Буркової, В. Лозової, Г. Селевка, О. Пєхоти та інших вітчизняних й зарубіжних вчених.
Клаус Фопель дотримується думки, що пропонуючи дітям інтерактивні ігри, тим самим даруємо їм зовсім особливий час. У ході ігор діти мають можливість отримати нові враження, здобувають соціальний досвід і спілкуються один з одним зовсім не так, як в ході звичайного шкільного життя. Після проведення гри необхідно запропонувати дітям проаналізувати та обговорити здобутий ними досвід.
Н.Коломієць зазначає, що «демократизація навчання, що є потребою суспільства, неможлива без осучаснення уроку. Уроку, який проводиться для учнів і заради учнів. Майстерність учителя сьогодні полягає у творчому підході до конструювання уроків, у постійному прагненні підвищити ефективність навчально-пізнавальної діяльності шляхом новітніх організаційних форм. При цьому значущою залишається реалізація на уроці виховних, розвивальних та освітніх завдань».
Науковці І.Жерносек, О.Землянська, А.Зубко вважають, що добір ефективних навчальних технологій потребує ретельного аналізу відповідно до мети уроку.
Отже, методична література розглядає аспекти впровадження кожної окремої технології, а от питання ефективного поєднання усіх цих технологій в літературі не розглядається. Саме тому матеріал, викладений в описі досвіду, є актуальним і практично спрямованим.
На сучасному етапі модернізація навчально-виховного процесу покликана сприяти формуванню та розвитку творчої особистості, яка спроможна повноцінно реалізуватися в житті. Для цього їй потрібні певні навички: думати, розуміти сутність речей, аналізувати, осмислювати ідеї, шукати потрібну інформацію, тлумачити її, застосовувати за певних умов.
Основною формою організації процесу навчання учнів є урок. Сукупність методів і прийомів на кожному етапі уроку складає мікроструктуру уроку, яка є дуже мобільною.
Сучасні учні з цікавістю виконують ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу та самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Адже критичне мислення – це складний процес, що починається із залучення інформації та закінчується прийняттям рішення.
  Шукаючи відповідь на питання, як зробити урок не лише пізнавальним, інформативним, але й підтримувати у дітей зацікавленість предметом, бажання вчитися, зробити урок цікавим, підвищити у школярів мотивацію до навчання, доходимо висновку, що зацікавити, вмотивувати учнів до вивчення теми, можна шляхом уникнення одноманітності, шаблонності в роботі, використання таких форм, методів навчання, які збуджують пізнавальний інтерес і стимулюють самостійне мислення школярів. Допомогти у досягненні цієї мети можуть праці професора О.Пометун, кандидата педагогічних наук Л.Пироженко, які займаються вивченням використання у навчанні інтерактивних технологій.
Звичайно, інтерактивних методів і прийомів дуже багато, але серед їх розмаїття необхідно обирати ті, які найкраще підходять для певного класу, відповідають його особливостям. З досвіду роботи можу з упевненістю стверджувати, що найефективнішими для ровитку компетентностей, пов’язаних з мовленнєвою змістовою лінією, є мовні розминки, вправи «Мікрофон», «Інтерв’ю», складання діалогів, міні-творів, робота в парах та малих групах, творчі завдання, коли учень чує власне висловлювання і може його порівняти  з висловлюванням інших.
Щодо вправ, спрямованих на розкриття діяльнісної змістової лінії, - це мовні тренінги, методи «Карусель», «Мозаїка», «Мозковий штурм», робота в парах, трійках змінного складу, робота на комп’ютері. Ці методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення. При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація, воно дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня, створюється ситуація успіху для кожного учня.
Динаміка сучасного розвитку цивілізації, прогнозування його перспектив наводять на думку, що освітня система, навчальний заклад, педагогічний колектив, педагог, які ігноруватимуть у своїй діяльності інноваційний чинник, не лише відставатимуть від суспільних процесів, тенденцій, а й спричинятимуть формування особистості, покоління, заздалегідь запрограмованих на аутсайдерські інтелектуальні, духовні, соціальні позиції. Педагог із зашкарублими знаннями, байдужий до пізнання й використання у своїй діяльності нового, формуватиме подібні комплекси й у своїх вихованців, з яких мало хто може стати успішною особистістю.
Реалізація зазначеної мети та підходів до навчання у сучасній школі неможлива без позитивної мотивації учня. По-перше, для успішної реалізації мети кожного уроку вчитель повинен довести учневі, що цей матеріал необхідно опанувати, показати зв'язок матеріалу з повсякденним життям (мотивувати); по-друге, завдання легше виконати тоді, коли чітко розумієш, як саме і для чого його необхідно виконувати; по-третє, завдання має бути по силах, тобто застосовується особистісно зорієнтований підхід, який вимагає від учителя глибокого знання і розуміння особистості учня. Таким чином, створюється підґрунтя для реалізації ситуації успіху кожного учня.
На погляд автора, більш ефективними для створення ситуації успіху є прийоми «Даю шанс», «Обмін ролями», «Вибір рівних можливостей», «Драбина», «Стабілізація». Саме ці прийоми, скомбіновані вчителем, застосовувані стабільно і в певному порядку, дадуть очікуваний результат. Так, учневі, який через певні обставини має бали початкового та середнього рівнів, але може працювати на достатньому рівні, необхідно «дати шанс», розкрити його можливості, повести «драбиною»,  і, нарешті, «стабілізувати». А як же бути з учнем, який і так «стабільний», у якого з навчанням, а отже, і з успіхом, усе добре? Чи потрібно цю методику застосовувати щодо нього? Однозначно – так! Реалізовуючи мету освітньої галузі, звертаємо увагу на особисті якості учня – його самооцінку, уміння працювати в команді, спілкуватися відповідно до ситуації. Саме для цього доцільно застосовувати прийоми «Обмін ролями», «Несподіване порівняння».
Реалізація цієї технології  показана у фрагменті уроку української мови (додаток 1).
Завдання  особистісно орієнтованого навчання – навчити дітей самостійно міркувати, дискутувати, відстоювати свої думки, ставити запитання, бути ініціативними в набутті нових знань. Система особистісно зорієнтованого навчання передбачає таку побудову уроку, яка дає змогу подолати прірву між учнівськими бажаннями (небажаннями) і програмовими вимогами, орієнтуючись передусім на особистість дитини (її прагнення, настрій, характер, уподобання, здібності, життєвий досвід).
Активне й доцільне залучення суб’єктного досвіду є запорукою  вдалого уроку, стійкого інтересу учнів до виучуваного, адже вони намагатимуться порівняти власний досвід із художнім досвідом автора. Методи і прийоми актуалізації суб’єктного досвіду: гронування; порівняння цінностей, діаграма Венна; незакінчене речення.
Мотиваційний етап уроку літератури в 5-му класі за творчістю В.Королева-Старого.
1. З’ясування  емоційної готовності до уроку. (Визначити настрій на початку  уроку за допомогою 2-3 прикметників)
2. Актуалізація суб’єктного досвіду. (Зачитування та обговорення домашніх письмових робіт -  есе ( півсторінки ) «Що я відчув і зрозумів, прочитавши казку «Хуха-Моховинка»)
Успіх уроку, вивчення теми, загальний успіх неможливі без чіткого визначення цілей. Бажано, щоб учень уже на початку уроку спробував отримати точну й  конкретну відповідь на декілька запитань:
-    Навіщо йому потрібний виучуваний матеріал?
-  Які конкретні результати мають бути отримані в результаті його опрацювання? Як і коли перевірятиметься їх досягнення?
Цілі можна визначати за допомогою формулювань:
Після цього уроку учні зможуть:
пояснити…, розкрити…, назвати…, охарактеризувати…, визначити…, дискутувати…, аргументувати…, дати власну оцінку…, обґрунтувати своє ставлення до…, проаналізувати… тощо.
Безпосередньо на уроці: оголошується його тема та здійснюється її аналіз; учні ознайомлюються з очікуваними результатами та способами оцінювання; робиться наголос, що в кінці уроку вони мають з’ясувати, досягнута чи не досягнута мета, провести рефлексію діяльності.
Етап опрацювання навчального матеріалу. Специфіка цього етапу в умовах особистісно зорієнтованого навчання полягає в перевазі самостійної та парно-групової роботи, постійному зверненні до активних та інтерактивних технологій, постійній увазі до віднайдення учнем особистісних смислів у виучуваному матеріалі. Фрагмент уроку української мови з використанням технології особистісно зорієнтованого навчання подано в додатку 2.
Методи та прийоми:
-  вивчення літературознавчої теорії; навчаючи – учуся, читаємо та запитуємо; почергові запитання; практичне літературознавство, уявний діалог стилів, письменників, епох;
- ведення дискусії: коло ідей, павутинка дискусії, обмін проблемами;
-  формування творчих здібностей: твір-асоціація, вільне письмо, твір від імені героя, діалог з письменником або героєм, сенкан.
Рефлексивно-оцінювальний етап. На цей етап варто відвести від 10 до 15 хв. Учні обговорюють хід роботи, аналізують отримані результати, труднощі й шляхи їх подолання, досягнення намічених цілей, участь кожного в спільній діяльності, осмислюють свої почуття, порівнюють їх з почуттями та міркуваннями однокласників.
Методи і прийоми узагальнення та рефлексії: незавершене речення, наприклад:
Для мене найважливішим на уроці було…
Сьогодні я навчився/зрозумів/переосмислив…
Тема сьогоднішнього уроку допоможе мені…
         Література – предмет особливий. Нинішнє юне покоління мусить знайти шляхи переходу від жорстокого раціоналізму до духовності, подолати кризу духовності як найглибшу кризу людства, а тому його пріоритетами мають бути шляхетність почуттів, гуманність у стосунках, висока моральність. Саме на формування таких цінностей спрямоване особистісно орієнтоване навчання.
Для організації навчального процесу, який сприяє розвитку творчих можливостей учнів, можна ефективно використовувати навчально-творчі завдання.
Відмінність між навчальними і навчально-творчими задачами полягає у тому, що останні виступають як специфічна форма організації змісту навчального матеріалу, яка дозволяє, крім оволодіння певними знаннями, розвивати особистісні якості учнів, інтуїтивне мислення.
Навчальна задача як форма організації змісту навчального матеріалу передбачає діяльність учня після того, як сформульовані мета й умови задачі.
Навчально-творча задача – це така форма організації змісту навчального матеріалу, за допомогою якої педагог створює учням творчу ситуацію, прямо чи опосередковано визначає мету, умови та вимоги до навчальної творчої діяльності, в процесі якої учні активно оволодівають знаннями та вміннями, розвивають власні творчі здібності (В.І. Андрєєв).
Навчально-творча задача передбачає діяльність учня у два етапи: формулювання проблеми та її розв'язання.
Спільне для навчальних і навчально-творчих задач полягає в тому, що:
• при їх розв'язанні залежно від рівня розвитку творчих можливостей учнів можуть створюватись як репродуктивні, так і власне творчі ситуації, а тому навчальні задачі теж можуть бути спрямовані на розвиток творчих можливостей учнів;
• обидва типи задач передбачають оволодіння певними знаннями, вміннями, навичками;
• їх розв'язання передбачає стадії інсайту (процес розв'язання протікає як творчий).
Одна й та ж задача може стимулювати розвиток творчих можливостей одних учнів і гальмувати розвиток інших.
Навчально-творчі задачі, безумовно, під силу учням на тому етапі, коли вони вже оволоділи певними знаннями, вміннями, навичками, досягли певного рівня розвитку творчих можливостей. Однак усіх учнів можна залучити до розв'язання різноманітних задач, які будуть сприяти розвитку їх творчих можливостей. У цьому й полягає майстерність педагога, його професіоналізм і компетентність.
1. Задачі на виявлення протиріччя, проблемне бачення – це задачі прихованого питання, задачі на конструювання проблемних ситуацій, задачі на викриття уявних протиріч; навчально-творчі задачі - задачі-головоломки, задачі-проблеми, парадокси, антиномії, задачі на формулювання проблем, наприклад: Порівняти образи Толі і Федька: чому характер кожної дитини не відповідає моральній атмосфері в сім’ї?
2. Задачі з відсутністю повної вихідної інформації – це навчально-творчі задачі на уточнення мети, умови, вимог та обмежень; з недостатньою вихідною інформацією; з надмірною інформацією, з вихідною інформацією, що містить протиріччя; задачі, в яких практично відсутня вихідна інформація, а мета діяльності, наприклад: Який момент життя Лесі Українки привів авторку до написання «Лісової пісні»?
3. Задачі на прогнозування – це навчально-творчі задачі на прогресивні екстраполяції, на регресивні екстраполяції, на безпосереднє висування гіпотези, оригінальної ідеї, наприклад: Завершіть текст за поданим початком.
 4. Задачі на оптимізацію – це навчальні задачі на вибір оптимального розв'язання; на оптимізацію процесу, функціонування об'єкта; задачі на оптимізацію засобів діяльності, наприклад: Скласти план доповіді.
5. Задачі на рецензування – це навчальні задачі на критичний аналіз прочитаного; на виявлення помилок; на перевірку результату; на оцінку процесу і результату діяльності, наприклад: Напишіть відгук на…
6. Задачі на розробку алгоритимічних і евристичних розпоряджень – це навчальні задачі на розробку алгоритму та його виконання; навчально-творчі задачі на виявлення найбільш ефективних евристик; задачі на розробку евристичних розпоряджень, правил, наприклад: Розподіл ролей при роботі в групах.
 7. Логічні задачі – це навчальні задачі на описування явищ, процесів, на визначення понять, доведення; навчально-творчі задачі - аналітично-синтетичні задачі на встановлення при-чинно-наслідкових зв'язків, наприклад: Відповіді на запитання типу «Чому…?»
8. Задачі на складання протилежних задач – це навчальні задачі на пошук способу розв'язання, що є протилежним найбільш очевидному; задачі, які потребують способу розв'язання від кінця до початку, наприклад: Скласти твір-«антонім».
9. Дослідницькі задачі – це навчально-творчі задачі: експериментальні задачі; задачі на моделювання, формалізацію, застосування математичних методів, на застосування принципів системності, доповненості, історизму тощо; графічні задачі, наприклад: Науково-дослідницька робота учнів по лінії МАН.
10. Задачі на винахідливість – це навчально-творчі задачі на пошук нового конструкторського вирішення; на винахід нових засобів діяльності і т. ін., наприклад: запитання типу «Чому на ілюстрації бог Янус зображений лише з одним обличчям?»
11. Задачі на управління – це навчально-творчі задачі на розробку мети, стратегії діяльності; на планування, організацію діяльності; на нормування часу діяльності; на оцінку результатів, наприклад: Організація роботи при роботі учнів у групах.
12. Задачі на комунікативність – це навчальні задачі на розподіл обов'язків у процесі колективної діяльності за зразком; задачі на спілкування; навчально-творчі задачі – задачі на розподіл обов'язків у процесі колективної творчої діяльності; задачі на пошук засобів співробітництва, наприклад: Виступ з доповіддю.
13. Задачі на розвиток фантазії та уяви – це навчально-творчі задачі на опис явищ, їх наслідків і передумов, наприклад: запитання типу «Як склалося б життя Катерини з поеми Т. Шевченка «Катерина», якби вона пішла жити з дитиною до іншого села, вигадавши іншу життєву ситуацію?»
14. Естетичні задачі – це навчальні задачі на формування поглядів, смаків, естетичних критеріїв, оцінки поезії, музичних творів та ін.; навчально-творчі задачі – написання віршів, творів, пісень, музичних творів; малювання та ліплення по пам'яті або за образним сприйняттям.
Аналіз різних типів навчальних і навчально-творчих задач показує, що різні задачі сприяють розвитку тих чи інших якостей особистості, які забезпечують успіх людини у творчій діяльності.
Систематичне використання на уроках логічних навчальних і навчально-творчих задач забезпечує реалізацію всіх трьох типів орієнтовної основи діяльності, при цьому враховуються особливості індивідуального розвитку кожного учня (приклади навчальних задач подано в додатку 4).
Сьогодні комп'ютер дедалі активніше входить у всі сфери життя, не є винятком і сфера освіти. Комп’ютерні технології стають незамінними помічниками вчителя та учня в опануванні інформаційними потоками, допомагають моделювати та ілюструвати процеси, явища, об'єкти та події. Особливо важливим є те, що сучасні комп'ютерні технології в поєднанні з новітніми освітніми технологіями стають ефективними засобами розвитку мислення учнів і вчителів.
Комп’ютер з однаковою ефективністю можна використовувати на будь-якому етапі уроку, однак під час контролю він є незамінним помічником учителя: знімає момент суб’єктивності (машина сама виставляє оцінку кожному учневі); економить час (не треба перевіряти роботи); дає можливість встановити реальну картину засвоєння матеріалу, усуває можливість списування, адже завдання однакові, але вони розташовані в різній послідовності.
Так, у програмі «Test-werb» створюються тестові завдання за будь-якою темою навчальної програми, одночасно під час створення виставляються правильні відповіді. Ці тести можна використовувати під час первинного закріплення матеріалу, на етапі перевірки домашнього завдання, під час проведення контрольної роботи. Учні в зошитах мають робити відповідні записи.
Однією з дуже цікавих і корисних вправ є робота з комп’ютерними презентаціями, їх можна створювати на будь-яку тему, використовувати різний дизайн, ефекти анімації, додавати ілюстрації, звук (виходячи з мети уроку, можливостей учителя, рівня володіння комп’ютером). Презентації, переважно, використовуються під час подання нового матеріалу, особливо при блочній системі, однак для розвитку вміння аналізувати, робити логічні висновки цей вид роботи можна використати і під час перевірки засвоєння теоретичного матеріалу. Для цього слайди хаотично міняють місцями, учням пропонується розставити слайди у такому порядку, щоб можна було за їх допомогою скласти зв’язне висловлювання за темою.
Учням, які претендують на бали високого рівня, можна запропонувати самостійно створити презентацію на певну тему. Таким чином перевіряються глибина засвоєння матеріалу з української мови і вміння створювати презентації і працювати з ними, набуті на уроках інформатики, тобто реалізується міжпредметний зв'язок.
Доцільно використовувати можливості мережі Internet: діти дуже добре обізнані в цій галузі і з задоволенням виконуватимуть завдання. Так, у 5 класі під час вивчення теми «Ділові папери. Лист» як один із варіантів виконання домашнього завдання можна запропонувати учням написати вдома листа вчителеві і відправити його електронною поштою.
Старшокласники, які визначились з майбутньою професією журналіста, учителя української мови та літератури, мовознавця, можуть розміщувати свої статті, доповіді на різних сайтах в Internetі, і, що дуже важливо, отримувати на них відгуки людей, які відвідують цей сайт.
Як бачимо, можливості використання комп’ютерних технологій дуже широкі, однак при цьому варто пам’ятати про деякі важливі моменти, без дотримання  яких ефективність роботи не буде високою: учителеві слід ставити мету, яка має досягатися в процесі навчання відповідно до існуючих дидактичних принципів; до того ж враховувати вікові та психологічні особливості дітей, їх рівень володіння комп’ютером; доцільність застосування саме на цьому уроці, етапі уроку саме цієї форми чи методу; наявність необхідного комп’ютерного обладнання та програмного забезпечення.
Аналіз власної педагогічної діяльності дозволяє говорити про ефективність апробованої методики: результативність навчальних досягнень учнів 9 класу з української мови та літератури зросла з 50% до 58%. Підлітки беруть участь в олімпіадному русі (є учасниками І та ІІ етапів Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури), Міжнародному мовно-літературному конкурсі учнівської та студентської молоді ім. Т.Г.Шевченка, в інтернет-турнірі «Обєднаймося ж, брати мої» (2014р.), конкурсах читців поезій українських авторів на рівні школи та міста.
Отже, як бачимо, спектр педагогічних технологій, форм та методів сьогодні дуже розмаїтий. Кожна технологія має як переваги, так і недоліки, і тільки ефективне поєднання їх дозволить учителеві реалізувати в повному обсязі завдання, поставлені перед ним державою. На думку автора, необхідно обов’язково передбачити оптимальне поєднання різних технологій, форм та методів педагогічної діяльності, за допомогою яких створювалася б творча атмосфера, інтерактивне навчальне середовище, урізноманітнювалося шкільне повсякдення.